ЛІВА СПРАВА - Портал українських лівих

C 21 по 27 апреля в Москве проходил фестиваль против гомофобии. Программу фестиваля мы размещали на нашем сайте в рубрике АФИША. Фестиваль должен был состоять из 5-ти дней просмотров ЛГБТ-тематических фильмов с дальнейшей дискуссией, 1-го теоретического и 1-го практического дня. Планировалось что в мероприятии примут участие геи, лесбиянки, бисексуальные люди, трансгендеры, люди с размытой идентичностью, анархисты, антифашисты и так далее… Еще раз прошу заметить, что сексуальная и политическая ориентация или гендерная идентичность – не одно и тоже. Поэтому ничего странного нет в том, что анархистка может быть лесбиянкой или наоборот или как-то по-другому.

Сами же организаторы, причинами, побудившими к проведению фестиваля, называют следующие:
- Попытка познакомить гетеросексуальное большинство с проблемами ЛГБТ сообщества;
- Желание показать гомосексуалам, что не всем гетеросексуалам достаточно тех мифов, которые распространяются в обществе про ЛГБТ;
- И доказать всем, что в основе все люди одинаковые, и только, когда ЛГБТ сообщество начнет выходить из «закрытого» статуса, его перестанут опасаться, начнут понимать и уважительно относиться.

До написання цього есею мене спонукали деякі думки Артема Чапая в статті «Чому я прихильник необмеженої міграції». Його стаття була чесною і сміливою відповіддю на численні випади расистів, декларацією своєї небайдужої позиції - і це можна лише вітати. Однак, на мою думку, дискусія навколо природи людини, її прав і свобод - і свободи пересування зокрема - стосується не тільки расистів, а охоплює набагато ширшу аудиторію тих, хто расизмові протистоїть. Тому ця полеміка, сподіваюсь, спрямована лише на посилення антифашистських аргументів.

Взагалі порівнювати світ людей зі світом тварин - досить ризиковано. В політиці цим люблять займатися праві популісти: розмірковувати, що хтось від природи «вівця», тобто раб, хтось «віслюк», тобто дурень, а хтось «лев», тобто благородний пан. Такі алегорії гарні і повчальні в байках і притчах для дітей, але переносити ці образи в політичну риторику - значить відкрити дорогу для сумнівних спекуляцій.

Життя тварин саме по собі не є ні вільним, ані рабським. Поза межами добра і зла. Природу поневолюють, експлуатують і знищують люди. Отже, «проблему природи» (зокрема екологічні проблеми) слід вирішувати в рамках цивілізації. А от категорії свободи, рівності та солідарності між людьми тим більше є суто «штучними» (в хорошому сенсі слова) - себто набутими людьми в процесі цивілізаційного розвитку.